please wait, site is loading

Kripto Web

Хіти тижня. "10 льотчиків не виграють війну": Генерал ЗСУ розповів про стан справ в армійській авіації

Ігор Яременко, начальник армійської авіації, генерал-майор, "військовий льотчик-снайпер". Пройшов шлях від льотчика-оператора, командира вертольота Мі-24, командира ланки, полку, бригади. Учасник миротворчих місій ООН у Східній Славонії, Косово, ДР Конго.

Процес відновлення Збройних Сил України і, зокрема, армійській авіації не зупиняється. Від цих планів ми жодного разу не відступили, розповідає генерал-майор Ігор Яременко, начальник армійської авіації Командування Сухопутних військ ЗС України, передають з посиланням на Gazeta.ua.

Армійською авіацією (не плутати з Повітряними силами ЗСУ. Армійська авіація — наймобільніший рід військ в Сухопутних військах, займається підтримкою наземних операцій з повітря. На озброєнні вертольоти: ударні — Мі-24 і його модифікації, багатоцільові — різні модифікації Мі-8 та Мі-2 — ред.) або авіацією сухопутки, як її ще неофіційно називають, Ігор Яременко командує з 2017-го року.

До того командував 16-ю окремою бригадою армійської авіації "Броди". Брав участь миротворчих місіях ООН у Східній Славонії, Косово, ДР Конго. У 2012-му нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, а в 2016-му орденом "Данила Галицького".

Розмовляємо з Ігорем Віталійовичем у його кабінеті в штабі Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. В просторому кабінеті двері відчинені. На великому столі стоїть кілька телефонів, на стінах фото різноманітних вертольотів, які знаходяться на озброєнні ЗСУ.

Ігоре Віталійовичу, чому вирішили піти в Армійську авіацію, а не скажімо в винищувальну авіацію повітряних сил?

Був час я хотів вступати до Харкова, на пілота-винищувача. Батько служив в вертолітній частині. Одного разу привіз до себе в підрозділ. Мене покатали на вертольоті Мі-4, сподобалось, та й вирішив залишитись.

З якими результатами Армійська авіація завершила 2018 рік?

Дуже добрими. Середній наліт на одного льотчика склав 62 години. Це хороший показник, враховуючи що бригади наші знаходяться і в зоні виконання Операції об’єднаних сил, і беруть участь в навчаннях, виконують інші завдання. Постійно відбувається підготовка льотного складу, підготовка курсантів.

Кожен новий навчальний рік у нас починається зборами з безпеки польотів. У січні ми провели аналіз всіх польотів у 2018 році. Проаналізували помилки льотного, інженерно-технічного складу. Працювали над тим, щоб в подальшому їх уникнути.

В минулому році в усіх масштабних навчаннях брала участь армійська авіація. Це дає позитивні результати. З осені 2014 року Мінськими домовленостями заборонено використовувати авіацію в АТО, а нині ООС. Але, у будь-якому випадку, при масштабній агресії ми будемо застосовувати авіацію. Тому напрацьовується постійна взаємодія з Сухопутними військами та іншими родами і видами Збройних Сил. З’явились нові засоби зв’язку, з якими ми самі вчимося працювати і навчаємо інші підрозділи взаємодіяти з нами.

Оновлюються і вертольоти, і наземна техніка, і засоби ураження. Ми значно наростили кількість авіаційної техніки.

За останні роки зробили значний ривок у модернізації наявної техніки. Наші льотчики отримали можливість використовувати техніку в нічних умовах — встановлено супутникові навігаційні системи, прилади нічного бачення.

Ви сказали про відновлення та модернізацію вертольотів, скільки ще зможемо протриматись на наявних запасах техніки?

В усьому світі новітніх вертольотів мало, наявні машини модернізують. Це виходить в рази дешевше.
Щоб створити новий вертоліт, потрібно 7-10 років і значні кошти. У нас є відповідна програма, але на її виконання потрібен час. Для того, щоб бути боєздатними, техніку в усьому світі модернізують. Тим паче, що машини, які є на озброєнні, себе добре зарекомендували. Пілоти і інженери їх добре знають, під неї вже є готова інфраструктура.

Тим не менше ресурс наявних машин не вічний, та й часто говорять, що вони "морально застарілі"?

Не варто казати, що от вертольоти Мі-8 60-х років, чи Мі-24 70-х років застарілі. Той самий американський Apache (McDonnell Douglas AH-64 Apache — Gazeta.ua) вперше злетів у 1975 році і перебуває на озброєнні армії США з середини 80-х років. Але, він постійно модернізується.

Ця техніка себе зарекомендувала в різноманітних конфліктах, вона досконало вивчена і надійна. Її лише потрібно модернізувати до сучасних вимог. В 70-х роках апаратура на машинах була аналогова, важила 70-100 кілограмів. Cьогоднішні бортові комп’ютери за габаритами мало поступаються мобільним телефонам. Це дає змогу вішати на гелікоптер більше озброєння, встановлювати додаткове обладнання.

Проте, вже ведуться розмови, яка машина, в майбутньому, прийде на заміну Мі-24?

Я не розкрию державної таємниці — розробляється український ударний вертоліт. Є державна програма і вертоліт проектується. Але потрібен час. Для того щоб виготовляти таку машину, потрібно задіяти більше 200 підприємств по всій Україні.

Часто порівнюють стан справ у війську до 2014-го року і після. Що можете сказати про Армійську авіацію?

До 2014 року у нас був провал не лише в армійській авіації. З початком війни ми модернізуємо всю армію — Сухопутні війська, Військово-морські сили, Повітряні сили і Десантно-штурмові. Ситуація була плачевна скрізь.

Нині стан справ сильно змінився в кращу сторону. По-перше, відновлено багато вертольотів. Не буду з зрозумілих причин назвати точну кількість, але порівняно з 2014 роком чисельність боєготових машин збільшилась у кілька разів.

Процес не зупинений, нарощення продовжується, є плани до 2022-2025 років. І все це не просто на папері, дійсно процес іде. Безперечно, хочеться щоб все було швидко, але треба розуміти, що є можливості бюджету і наших підприємств. Дуже радує, що процес не зупиняється, це не одноразова акція. Від намічених планів ми жодного разу не відступили.

До заборони використання авіації у війні на Донбасі, Армійська авіація досить активно залучалась до боротьби з окупантами. Можете якось окреслити результати цієї роботи?

Поки що основний масив інформації по участь в АТО має гриф "таємно". Якщо коротко: в усіх підрозділах Армійської авіації 20-25% особового складу мають державні нагороди — це показник ефективності і професіоналізму. На жаль, Армійська авіація також понесла втрати. Кожна бригада втратила в льотному, технічному і наземному складі.

Підрозділи Армійської авіації і сьогодні виконують завдання в зоні ООС. Знаходимося там на чергуванні. Минулого року льотчики під час виконання завдання на вертольоті Мі-24 збили ворожий безпілотник. (Вертольоти використовуються поза лінією зіткнення і виконують завдання з супроводження медичних і транспортних Мі-8 в прифронтових районах — ред.).

Тобто, все взаємопов’язано. Збільшення нальоту дає можливість ефективніше готувати льотний склад, який може виконувати складніші і навіть не притаманні Армійській авіації завдання.

У 1996 році ви вперше зустрілись з військовослужбовцями країн НАТО (Ігор Яременко, як командир вертольота входив у контингент миротворчих військ ООН в Північній Славонії. – ред.), яке враження вони на вас справили?

Захвату не було, але ми подивились на рівень їх підготовки. У нас зовсім інший був підхід. Дивились на забезпечення, логістику — було чому повчитися.

Коли дивишся на Південно-Африканську Республіку (ПАР), Норвегію, Велику Британію, французів, спілкуєшся з ними. По крупинках береш краще, співставляєш з тим, що у нас. То розумієш, що в місіях ООН всі процедури такі ж як в НАТО. І логістичні, і підготовки, і заявки, і дозволи, і робота штабів. Ще тоді, попрацювавши у тій системі зрозумів, що вона зручніша, простіша, краща. Все в електронному вигляді. Я особисто в цьому переконався що деякі питання вирішуються швидше ніж у нас. Тому рух України до НАТО мені імпонує.

Отриманий в миротворчих місіях досвід нам дуже допоміг в 2014-му році. В 2012-му році в ДР Конго ми були першим вертолітним загоном ЗСУ, який вів бойові дії. Після того, як там загострилась ситуація, місія ООН змінила наш статус і ланка з 4 вертольотів Мі-24 виконувала бойові завдання.

Які завдання стоять перед армійською авіацією на 2019-й рік?

По перше, 2019 рік в ЗСУ визначено роком індивідуальної підготовки військовослужбовців. Для нас — це підготовка льотчиків, підготовка в темну пору доби і складних метеорологічних умовах. Виходячи з досвіду конфліктів по всьому світі — авіація дуже ефективно працює вночі. І ми повинні теж тому вчитись.
По друге, підготовка молодого льотного складу до виконання бойових завдань. Підготовка курсантів і їх стажування. Ну і безумовно безаварійна робота, подальша модернізація техніки.

Нам потрібні висококласні льотчики, які самостійно можуть виконувати бойові задачі. Після індивідуальної підготовки є важливою колективна — робота в складі пар, ланок та ескадрилій. Вона складніша, але ефективніша.

У кожній бригаді у 2018 році молоді льотчики у нас відлітали льотно-тактичні вправи в складі ескадрилій. В Україні таке вперше. При чому в різних географічних зонах: у горах, на морі. Для молоді це хороший рівень.

У тому році, не можу називати точну цифру, але значно більше 50 пілотів підвищили класну кваліфікацію — вони стали льотчиками 1-го та 2-го класу. На 2019-й рік планка не менша.

В авіації все взаємопов’язано, постійне збільшення рівня підготовки, нальоту. Колись для підвищення класності відбирали одиниці, бо на всіх не ставало ресурсів, а далі підтримували рівень. Після 2014-го року ми розуміємо, що не 10 льотчиків не виграють війну. Їх має бути 100 і всі підготовлені. Зараз можливість є і всі підвищують рівень підготовки.


Джерело статті: “http://patrioty.org.ua/politic/khity-tyzhnia-10-lotchykiv-ne-vyhraiut-viinu-heneral-zsu-rozpoviv-pro-stan-sprav-v-armiiskii-aviatsii-269885.html”